Наведено дані про мохоподібні 308-ми видів, які відносяться до 129-ти родів і 60-ти родин. Розглянуто їх екологічні особливості, шляхи поширення, визначення таксонів різних рангів, а також характеристики за морфологічними й анатомічними ознаками гаметофіту і спорофіту.

Приведены данные о мохоподобных 308-ми видов, относящихся к 129-ти родам и 60-ти семействам. Рассмотрены их экологические особенности, пути распространения, определения таксонов разных рангов, а также характеристики по морфологическим и анатомическим признакам гаметофита и спорофита.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.22*990.3(4УКР)

Шифр НБУВ: Ж69957 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*801.65 + Е50*801*112.5

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: ВА750117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено визначення 676-ти найуживаніших бріологічних термінів - від класичних - анатомії, морфології, систематики, до найновіших - ультраструктури, генетики, біохімії. Подано англо-український словник 1 265-ти термінів, покажчик латинських назв таксонів та їх синонімів.

Даны определения 676-ти наиболее употребляемых бриологических терминов - от классических - анатомии, морфологии, систематики, до наиболее новых - ультраструктуры, генетики, биохимии. Представлены англо-украинский словарь 1 265-ти терминов, указатель латинских названий таксонов и их синонимов.

Проаналізовано результати онкопластичних операцій у 62 хворих на злоякісні пухлини шкіри голови (54 - рак шкіри на стадії Т2-4; 8 - меланома шкіри Т4М0-2М0). Первинну пластику операційної рани виконано в 47 пацієнтів (76,0 %), відстрочену - у 15 осіб (24,0 %). Клінічно оцінено способи онкопластичних операцій і визначено оптимальні методи пластики. Місцеві ускладнення спостережено у 21,9 % осіб, в яких післяопераційні рани велися традиційним способом, і в 10,0 % пацієнтів, у котрих застосовували TIME-концепт лікування ран. Бактеріальні дослідження з виразкової поверхні злоякісних пухлин показали нетипову для шкіри голови колонізацію мікроорганізмів кишкової та синьо-гнійної паличок. Дійшли висновку, що вибір методу пластики після радикальних онкологічних операцій залежать від локалізації, величини і глибини післяопераційного дефекту. Застосуванням способів транспозиційної пластики, ротаційної і мостоподібної пластик, автодермопластики досягаються оптимальні умови повноцінного закриття операційної ранн із задовільними функціональними і косметичними наслідками. Визначення мікробного спектра на виразковій поверхні злоякісної пухлини напередодні хірургічного втручання є необхідним дослідженням для цілеспрямованого вибору антибактеріальної терапії під час онкопластичних операцій.

Досліджено стан бріофітного покриву на девастованих територіях сірчаного видобутку. Встановлено динаміку видового складу бріофітів на відвалі № 1 (окол. с. Ліс Яворівського р-ну): зміну структури бріофітних угруповань і показників біомаси мохів залежно від експозиції та висоти схилу відвалу. Одержані дані свідчать про значну роль мохоподібних у формуванні рослинного покриву на девастованих територіях після видобутку сірки, що є важливим для розробки оптимальних заходів відновлення антропогенно трансформованих земель.

Орієнтація росту бокових галузок протонеми визначається кутом нахилу відносно вектора земного тяжіння. Модуляція сигнальної системи ІОК і перерозподіл ауксину послаблює ендогенну протидію гравітропізму, посилюючи плагіотропний ріст. Рух ядра в клітинах протонеми корелює з ініціацією нової зони росту залежно від векторної сили тяжіння. Очевидно, у компетентних до галуження клітинах протонеми сигнал індукує швидше переміщення ядра і координує мітотичний поділ та ріст клітинної стінки. Гравіморфогенез апікальних клітин залежить як від спектрального складу світла, так і гормонального балансу. Модифікація ефекту світла кінетином підтверджує взаємодію фото- і гормональної систем гравірегуляції. Встановлено, що на гравічутливість апікальних клітин впливає значення pH. Протонема мохів адаптується до гравітації та інших екологічних чинників зміною морфологічної структури та збільшенням активності галуження, кількості бруньок і органів вегетативного розмноження та пришвидшенням їх розвитку.

Описано і критично проаналізовано онкохірургічний (вітчизняний) і дерматологічний (західноєвропейський) алгоритми лікування хворих на меланому шкіри. Методика онкохірургічного підходу полягає у комплексній передопераційній діагностиці, яка включає клінічний огляд, дерматоскопію, ультразвукове вимірювання товщини і об'єму меланомоподібної пухлини, цитологічну верифікацію. Після встановлення діагнозу виконують радикальну операцію - широке вирізання меланоми шкіри. Дерматологічний підхід складається з таких етапів: клінічний огляд, дерматоскопія, ексцизійна біопсія меланомоподібного утворення. Після гістологічної верифікації меланоми проводять повторну операцію - радикальне висічення післябіопсійного рубця шкіри та діагностичне видалення сторожового лімфатичного вузла. Гістологічно у свіжій рубцевій тканині ознак меланоми невиявляють, що й створює ілюзію того, що межі видалення меланоми не мають значення. При цьому майже у чверті хворих відмічено метастатичне ураження лімфатичних колекторів, що свідчить про те, що ексцизійна біопсія ініціює механізми метастазування меланоми. Проведене зіставлення діагностично-лікувальних алгоритмів показало доцільність з клінічної точки зору одномоментного радикального видалення меланоми порівняно з двохетапним хірургічним втручанням.

Наведено результати досліджень видового складу, еколого-біоморфологічної структури та репродуктивної стратегії бріофітів залежно від екологічних умов на антропогенно змінених територіях Язівського, Немирівського та Подорожненського сірчаних родовищ, Бориславського нафтогазоконденсатного родовища, породних відвалів вугільних шахт Червоноградського гірничопромислового району та хвостосховища Стебницького гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал". Встановлено сезонну динаміку бріофітного покриву, спектр життєвих форм та життєвих стратегій мохоподібних на техногенно змінених територіях. Виявлено особливості статевої структури та репродуктивної стратегії мохів залежно від впливу екологічних чинників техноекотопів. Визначено участь бріофітів у ревіталізації антропогенно трансформованих територій: зміні водно-температурного мікрорежиму, кислотності, нагромадження макро- та мікроелементів, у верхньому шарі техногенних субстратів.